ВИБІР ФАРБИ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ПОВЕРХНІ ДРУКУ

Сучасні технології друку дозволяють наносити зображення практично на будь-які поверхні – від тканин і паперу до пластику, металу та дерева. Кожен матеріал має свої фізико-хімічні властивості, що впливають на адгезію, насиченість кольору, стійкість відбитку та умови експлуатації готового виробу. Саме тому правильний вибір виду фарби є одним з найважливіших етапів виробничого процесу.

Основні види фарб для трафаретного друку:

1 Фарби на водній основі

Це фарби, де основним розчинником є вода. Вони застосовуються для натуральних матеріалів (бавовна, льон, папір без покриття). Фарби на водній основі екологічні, мають м’яку тактильну поверхню й забезпечують стійке забарвлення після термофіксації.

Особливості:

- після нанесення фарба «проникає» у волокна матеріалу, створюючи тонкий, практично непомітний шар;

- менша непрозорість зображення порівняно з традиційними пластизольними фарбами;

- потребує ретельнішого контролю технологічних параметрів: рівня вологості, температури, швидкості друку — через ризик передчасного висихання у друкарській рамі.

Переваги:

- підходять для друку на тканинах з натуральних волокон;

- потребують попереднього просушування або термообробки;

- легко очищаються з технологічного оснащення водою.

2 Пластизольні фарби (на масляній основі)

Складаються переважно з ПВХ (полівінілхлорид) частинок, що дисперговані у пластифікаторах. Пластизольні фарби використовують для друку на натуральних і змішаних тканинах, картоні, дереві, вони ідеальні для темних тканин, коли потрібно щільне покриття, або для сумішей тканин з високим вмістом бавовни.

Особливості:

Такі фарби не просочуються у волокна, а утворюють покриття на поверхні матеріалу – це забезпечує високу непрозорість, насиченість кольору та деталізацію. Вимагають термофіксації для затвердіння. Покриття може бути відчутним на дотик, тобто шар більш помітний; при друці великих площ може бути відчутний ефект «пластикового» шару.

Переваги:

- високий рівень покриття незалежно від кольору тканини;

- не потребують попередньої підготовки матеріалу;

- висока стійкість до прання, вицвітання, механічного впливу.

3 Сольвентні фарби

Це фарби на основі органічних розчинників, що сприяють адгезії до гладких, непористих і непоглинаючих матеріалів, таких як:

- ламінований або лаковий папір;

- ПЕТ-пакети, пластики;

- металеві та дерев’яні фарбовані поверхні.

Особливості:

Такі фарби вибирають для гладких і непоглинаючих матеріалів, які будуть піддаватися експлуатації в жорстких умовах (волога, зовнішнє середовище тощо).

Переваги:

- висока адгезія;

- швидке висихання;

- стійкість до вологи, ультрафіолету та механічного впливу.

4 Сублімаційні фарби – це спеціальний тип термореактивних барвників, які використовуються у технології сублімаційного друку (англ. sublimation printing). Основу складають дисперсні барвники, які активуються при нагріванні. Розчинник – вода або гліколь.

Особливості:

Здатність переходити з твердого стану безпосередньо в газоподібний, минаючи рідку фазу, під дією високої температури (близько 180–210 °C).

Такі фарби використовують лише для поліестеру або поверхонь з полімерним покриттям, (на натуральних тканинах не закріплюються), до прикладу:

спортивний і корпоративний одяг (футболки, форма, куртки), банери, текстиль для інтер’єру, полімерні панелі тощо.

Сублімаційні фарби потребують точного контролю температури і тиску під час термоперенесення, спеціального трансферного паперу та сублімаційного чорнила.

Переваги:

- яскравість і чіткість кольорів – оскільки фарба проникає всередину волокна, а не лежить на поверхні;

- довговічність – зображення не тріскається, не стирається і не вицвітає;

- гнучкість – не змінює еластичність матеріалу;

- екологічність – не містить важких металів, PVC або фталатів.

Коротко вищенаведену інформацію можна представити у вигляді таблиці:

Правильне поєднання типу фарби та матеріалу поверхні гарантує стабільну якість друку, визначає не лише зовнішній вигляд, але й довговічність готової продукції. Раціональний підбір матеріалів дозволяє уникнути технологічних помилок і простоїв виробництва, забезпечує економію ресурсів і стабільність виробничого процесу.